Жорстка економія, гендерна нерівність та фемінізм після кризи
Дослідження присвячене наслідкам економічної кризи 2014 р. та впливу урядової політики жорсткої економії на життя жінок в Україні, зокрема, жінок зі структурно непривілейованих груп
В рамках дослідження проаналізовано:
реальна соціально-економічна нерівність чоловіків та жінок
тенденції до знецінення репродуктивної праці
зміни в доступі жінок до "продуктивної" праці
вплив інфраструктурних урізань на гендерну нерівність у країні
Після переходу України до ринкової економіки в 1990-х рр. всі її уряди штовхали суспільство на шлях неолібералізму. Однак цей перехід був далеким від "шокової терапії", реалізованої в деяких інших країнах. Олігархи підтримували запровадження ринкових реформ лише в тому обсязі, який дозволяв їм акумулювати власний капітал і залишатися при владі. Але криза 2014 р. дозволила уряду максимально наблизитись до проведення "шокової терапії". Саме тому реформи, запроваджені після 2014 р., слід розглянути найретельніше.
Оксана Дутчак, авторка дослідження
Структурна соціально-економічна нерівність у реальності
68%

усіх робітни_ць, які працювали на неповний робочий день, складали жінки (2011 р.)
28,6%

серед економічно неактивних жінок є домогосподарками або перебувають на утриманні
31,4%

різниця між рівнями оплати праці жінок і чоловіків у період 2000-2016 рр.
33%

різниця в обсязі пенсії, яку отримують українські жінки порівняно з чоловіками
Можливості жінок в Україні завжди були можливостями дискримінованої меншості – особливо, якщо ці жінки належать до найбільш незахищених категорій: бідні жінки, сільські мешканки, літні жінки, жінки з дітьми, жінки з особливими потребами, ЛГБТ та роми тощо.

Декілька ілюстрацій нерівності, яка реально існує в Україні:
1
Жінки мають менший рівень доступу до участі в політиці. Рівень доступу зменшується пропорційно до зростання рівня важливості рішень. У Верховній Раді жінок лише 11%, в обласних радах – 15%, районних радах – 24%, міських – 29%, селищних – 46%, сільських – 56%.
2
Жінки частіше погоджуються на будь-яку роботу — на неповний робочий день, неформальну, низькооплачувану, — щоб заробити принаймні якісь гроші.
3
Жінок частково утримує від "продуктивної" економічної діяльності їхнє непропорційне залучення до репродуктивної праці. Окрім того, в середньому українська жінка витрачає 32 доби (або майже 48 днів, якщо враховувати перерву на сон) на рік лише на приготування їжі для своєї сім'ї. Це на 40% більше, ніж середній показник для чоловіків.
Розрив у оплаті праці
Наведені в Таблиці 1 дані не тільки чітко демонструють значний розрив у оплаті праці між чоловіками та жінками; вони також свідчать про гостроту соціально-економічної кризи, якої країна зазнала в 2014 р., та статистично окреслюють наслідки цієї кризи для добробуту працюючого населення. Слід врахувати, що наведені дані стосуються лише офіційної економіки. За оцінкою експертів, у тіньовій економіці, яка може становити 50% ВВП України, розрив у оплаті праці між чоловіками та жінками, вірогідно, є ще більшим. Опитування робітни_ць у 2013 р. показало, що 12,3% жінок-робітниць не отримували навіть встановленої законодавством мінімальної заробітної плати.
Таблиця 1. Заробітна плата (до відрахування податків) та різниця в оплаті праці чоловіків та жінок
Джерело: підрахунки авторки Оксани Дутчак на основі даних Державної служби статистики
Гендерна нерівність на ринку праці, у питаннях кар'єри та виходу на пенсію становить системну загрозу добробуту українських жінок. Вірогідно, наслідки цієї нерівності серед великих груп населення найбільше позначаються на жінках старшого віку та жінках, що живуть у сільській місцевості. Усі ці негативні впливи загострюються під час економічних криз, різко збільшуючи ризик бідності відповідних категорій населення.
Оксана Дутчак, авторка дослідження
"Антикризові" заходи жорсткої економії після 2014 р. та їхній вплив на нерівність
1
Знецінення репродуктивної праці
Одним із найбільш прогресивних заходів уряду, націлених на підтримку народжуваності, була допомога при народженні дитини. "Антикризові" реформи, прийняті 1 липня 2014 р., скасували щомісячну соціальну допомогу. Єдиний тип соціальної виплати, який зріс попри інфляцію – допомога одиноким матерям або батькам. Але отримати максимальну суму виплат можуть тільки особи в критичному фінансовому становищі (без будь-яких доходів).
2
Скорочення державного апарату
У 2014 році неоліберальна політика жорсткої економії та "скорочення державного апарату" зменшили кількість робочих місць, які займали жінки.
3
Скорочення у системі освіти
Ще одним напрямом політики уряду, просування якої пришвидшив "антикризовий" підхід, стала "оптимізація" системи освіти. З 2015 по 2016 р. близько 55 100 освітян підпали під скорочення або звільнилися за власним бажанням. У сфері освіти працюють 12% жінок і 3,2% чоловіків, тож ця тенденція найбільше вдарила саме по становищу жінок.
4
"Оптимізація" охорони здоров'я
Подібні тенденції, хоч і в меншому масштабі, спостерігаємо у галузі охорони здоров'я — ще одному "жіночому" секторі ринку праці: у сфері медицини та соціальної роботи працює 10,6% жінок і лише 2,5% чоловіків. У кризові роки загальна "оптимізація" цієї сфери тривала з 2005 по 2013 р., що призвела до зменшення кількості лікарень у сільській місцевості на 70%. Між 2014 та 2016 рр. у селах було закрито ще 39% лікарень (тобто 41 заклад) та 21% поліклінік (123 заклади).
5
Зруйнування інституту соціальної роботи
Неоліберальний крок, спрямований на скорочення витрат, здійснений у 2014 р., фактично зруйнував інститут соціальної роботи. У 2012 р. попередній уряд вирішив збільшити тодішню кількість соціальних працівни_ць: до 4600 додати 12 000 місць; через два роки ті ж 12 000 посад скоротили для економії державного бюджету. "Оптимізація" кількості соціальних працівни_ць призвела до зменшення підтримки репродуктивної праці жінок у складних сімейних ситуаціях і зробила їх менш захищеними.
6
Замороження мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму
Рішення заморозити розмір мінімальної заробітної плати й прожиткового мінімуму попри стрімке зростання інфляції призвело до зменшення розміру мінімальної заробітної плати в $ більш ніж на 37% у період із 2013 по 2016 рр. Повільне збільшення мінімальної зарплати, почате урядом лише з вересня 2015 р., не могло наздогнати інфляцію. Нарешті, на початку 2017 р. встановлений законодавством розмір мінімальної заробітної плати було подвоєно, що для України є безпрецедентним кроком.
Війна та вимушене переселення
72%

зареєстрованих безробітних вимушених переселенців — жінки
884 грн

соціальна допомога для внутрішньо переміщених осіб пенсійного віку та дітей
442 грн

соціальна допомога для внутрішньо переміщених осіб працездатного віку
Соціальна допомога для внутрішньо переміщених осіб є мізерною, а її виплата пов'язана з постійними скандалами через процедуру нарахування та державний контроль. Погіршення інфраструктури репродуктивної праці та знецінення праці з піклування й догляду додатково погіршують становище внутрішніх переселенок — вони одночасно зазнають впливу переселення та результатів політики жорсткої економії.
Оксана Дутчак, авторка дослідження
Додаткова інформація
Авторка — Оксана Дутчак
Дослідження профінансоване Rosa-Luxemburg-Stiftung в Україні з коштів Міністерства економічного співробітництва та розвитку ФРН. Повний текст дослідження — за посиланням.
Фото заголовку: сайт Canva.com