Право на мінімальну гідну зарплатню
Проблема низької оплати праці характерна для більшості працюючих, особливо людей робітничих професій, працівни_ць сфери послуг, бюджетного сектору. Ми провели дослідження на прикладі працівни_ць, які виробляють брендовий одяг в Україні. Проте результати дослідження стосуються оплати праці та якості життя всіх громадян_ок.
Коли говорять про права людини, першими спадають на думку право на життя, свободу та особисту недоторканість, свободу пересування, віросповідання, переконань, свободу слова та зібрання і таке інше. Однак фундаментальні права людини містять також певний перелік соціальноекономічних прав, про які надто часто забувають. Серед них — право на соціальне забезпечення, освіту, рівну та гідну оплату праці. Право на гідну зарплатню є фундаментальним правом кожної людини.
авторки дослідження
Методології обрахунку мінімальної гідної зарплатні
Міжнародна "Кампанія за чистий одяг" (Clean Clothes Campaign) використовує дві методології обрахунку мінімальної гідної зарплатні. Перша базується на суб'єктивній оцінці працівни_цями тих витрат, які необхідні для задоволення базових потреб їхніх сімей. В Україні таке дослідження було проведене у 2017 р. Воно продемонструвало, що для забезпечення мінімального гідного рівня життя працівни_ці мають отримувати 13 803 грн (після оподаткування). Реальна оплата їхньої праці на той момент становила лише 20% від необхідної суми. Друга методологія "Кампанії за чистий одяг" базується на об'єктивній оцінці витрат, необхідних для забезпечення гідного рівня життя. Таке дослідження було проведено в Україні у 2018 р. Воно продовжувало дослідження умов та оплати праці працівни_ць, які шиють одяг для західних брендів. У цьому матеріалі представлені принципи, методологія та результати цього обрахунку мінімальної гідної зарплатні.
FAQ щодо мінімальної гідної зарплатні
Яка різниця між мінімальною зарплатою і мінімальною гідною зарплатою?
Мінімальна зарплата зазвичай визначається в процесі тристоронніх переговорів між представниками влади, бізнесу і профспілками. Проблема мінімальної зарплатні у тому, що її величина є політичним рішенням та залежить від впливу кожного з учасників тристоронніх переговорів на прийняття рішення. У країнах зі слабкими або недієвими профспілками мінімальна зарплатня може бути недостатньою для задоволення базових потреб навіть окремо взятих працівни_ць, не кажучи вже про їхні сім'ї. На противагу цьому, мінімальна гідна зарплатня базується на фундаментальних правах людини і визначається обрахунком зарплати, необхідної для дотримання пункту 3 Статті 23 Загальної декларації прав людини.
Що таке принцип сімейного підходу?
Мінімальна гідна оплата праці також базується на сімейному підході, що забезпечує належний рівень життя для робітни_ць та їхніх сімей. Мінімальна гідна зарплатня має забезпечити можливість мати дітей та достойне життя для непрацездатних, а також тих, хто виконує домашню працю в умовах часто неналежної підтримки держави.
Розміри сімей і кількості працевлаштованих у них різні. Чи не краще визначати різну зарплатню — залежно від сімейних обставин?
Мінімальна гідна зарплатня має виплачуватися працівни_цям незалежно від їхньої особистої ситуації: сімейного стану та складу сім'ї. Якщо розмір зарплатні буде залежати від розміру сім'ї, то роботодавці при прийомі на роботу почнуть дискримінувати працівни_ць, у яких є сім'ї, адже в такому разі їм буде вигідніше наймати одина_чок, щоб платити менше. Щодо кількості працевлаштованих у сім'ї, то нижча оплата праці (наприклад, така, що не дозволяє утримувати дітей) призводить до економічної залежності працівни_ць від їхніх партнерів, що ускладнює зміну сімейного стану (наприклад, розлучення).
Чому саме бренди та ритейлери мають забезпечувати виплату мінімальної гідної зарплатні?
Глобальні ланцюги постачання працюють таким чином, що саме купівельні практики брендів та ритейлерів визначають ціну, яку місцеві фабрики отримують за замовлення, а отже — визначають оплату праці на цих фабриках. У результаті, лише вони можуть суттєво збільшити оплату праці на фабриках, якщо будуть краще оплачувати замовлення та контролюватимуть, що додаткові кошти ідуть саме працівни_цям. Відповідальність транснаціональних корпорацій за дотримання прав людини у їхньому ланцюгу постачання прописана, зокрема, у коментарі до Пункту 13 "Керівних принципів ООН щодо бізнесу та прав людини" (UN Guiding Principles on Business and Human Rights).
Чому відповідальні бренди, а не місцева влада?
Якщо припустити, що влада раптом вирішить підняти мінімальну зарплатню до рівня мінімальної гідної зарплатні, то існує дуже висока ймовірність, що бренди та інші компанії просто втечуть із країни туди, де робоча сила буде дешевшою. Окрім цього, вимога гарантування мінімальної гідної зарплатні направлена на бренди саме тому, що вони, на відміну від значної частини локального і дрібного бізнесу, мають ресурси для суттєвого підняття оплати праці.
Як задовольняються потреби працівни_ць без мінімальної гідної зарплатні
Харчування
Для деяких працівни_ць зарплати недостатньо навіть для забезпечення якісного харчування для себе та своєї сім'ї. Працівни_ці заощаджують на їжі та купують дешеві харчі. Це не дозволяє їм отримати набір калорій та мікроелементів, необхідних для відновлення фізичних ресурсів.
Одяг та взуття
Працівни_ці швейної індустрії в Україні відшивають одяг для міжнародних брендів, проте їхні зарплати часто не дозволяють придбати новий одяг та взуття. Багато швачок вимушено купують вживаний одяг та взуття або ж частково купують секонд-хенд і лише іноді нові речі — зокрема, дітям.
Здоров'я та медицина
Ритми виробництва на швейних фабриках зумовлюють виснаженість i погіршення стану здоров'я. При цьому адміністрація фабрик часом погано ставиться до відсутності на робочому місці, навіть через нездоровʼя. Попри декларативно безкоштовну медицину в Україні, якісне лікування і профілактика захворювань є недоступними для багатьох працівни_ць.
Житло та комунальні послуги
Більшість опитаних проживали у власному житлі, яке отримали ще за часів Радянського Союзу. Наявність власного житла відіграє важливу роль, однак низькі зарплати часто роблять неможливим ремонт. Більше того, оплата комунальних послуг без субсидій є недоступною для багатьох: працюючи мінімум 40 (а зазвичай більше) годин на тиждень, значна частина працівни_ць не може без підтримки з бюджету оплатити такі базові потреби, як світло, опалення, газ, вода.
Транспорт
Відносно недорогий комунальний транспорт у межах міст дає змогу працівни_цям швейної індустрії щоденно добиратися до роботи та додому. Але навіть на цій статті базових витрат окремі швачки змушені економити: ходити пішки або користуватися велосипедом.
Відпочинок та дозвілля
Більшість працівни_ць обмежують себе у витратах на культурно-розважальні чи культурно-просвітницькі заходи, оскільки не вважають їх першочерговими. Відпустки працівни_ці та їхні сім'ї зазвичай проводять удома, оскільки не можуть дозволити собі поїздки на море чи інші типи відпочинку.
Не орієнтуючись на мінімальну гідну зарплату для працівни_ць швейного сектору та економіки загалом українське суспільство не зможе вирішити багато соціальних проблем, які сягнули критичного рівня. І поки влада говорить лише про інтереси інвесторів, працівни_ці живуть у матеріальній та часовій скруті. Разом з тим економіці бракує внутрішнього попиту, трудова міграція залишається масовим явищем, місцеві бюджети субсидують виживання працюючих, місцевим підприємствам бракує робочої сили, демографічна ситуація не стабілізується, а отже стійкого розвитку не передбачається.
Авторки дослідження
Додаткова інформація
Авторки досілдження: Оксана Дутчак; Анна Оксютович.
Дослідження профінансоване Rosa-Luxemburg-Stiftung в Україні з коштів Міністерства економічного співробітництва та розвитку ФРН. Повний текст дослідження — за посиланням.

Фото заголовку: сайт Unsplash.com