(НЕ)ВИДИМА
Дослідницький проект, присвячений невидимій жінці у суспільстві, її реальності і проблемам, її невидимій праці

Своїми дослідженнями ми прагнемо зробити видимою оплачувану та неоплачувану працю жінок, що часто недооцінена у сучасному суспільстві. Наша увага зосереджена на жіночих проблемах, спричинених соціально-економічною нерівністю та державною політикою
Автор_ки серії досліджень
Про проект
У побутових розмовах про гендерну (не)рівність нерідко лунає теза на кшталт "хто їм (жінкам) заважає (робити кар'єру, йти у політику тощо)?".

Наш фокус — аналіз того, як суспільні умови впливають на індивідуальні життєві траєкторії жінок та відтворюють гендерну нерівність.

Мета досліджень
— відійти від історій про індивідуальний успіх та шукати шляхи вирішення системних проблем. Такий підхід може допомогти зробити ідеї фемінізму зрозумілими та близькими для мільйонів українських жінок, які щодня потерпають від гендерної нерівності.

Хто ми? Дослідниці, активістки, журналістки і журналісти: Оксана Дутчак, Анна Оксютович, Олена Стрельник, Олена Ткаліч, Артем Чапай, Беттіна Музіолек.

Проект реалізовано за підтримки Rosa-Luxemburg-Stiftung в Україні.
Хто потурбується? Дитсадки в контексті гендерної нерівності
Більшість людей на певному етапі життя стикається з дитсадками. Але про умови та оплату праці в дитсадках, а також про загальне фінансування цих закладів в Україні майже не говорять. Це дослідження — спроба почати ґрунтовну розмову про роль дитсадків і про величезний клубок проблем дошкілля, з якими стикаються матері дітей дошкільного віку, а також працівниці, котрі займаються доглядом, освітою та розвитком дошкільнят.
Від дошкільних закладів та умов їхньої роботи залежить становище жінок по обидва боки дитсадківських воріт. Ми, авторки цього дослідження, із власного досвіду знаємо, як нелегко за нинішньої системи садочків зі скороченим графіком та переповненими групами поєднувати зайнятість та догляд за дітьми. І розуміємо, якою важкою та водночас недооціненою є праця виховательок та інших працівниць закладів.
Авторки дослідження "Хто потурбується"
Жорстка економія, гендерна нерівність та фемінізм після кризи
Це дослідження — одна з перших спроб систематично подивитися на становище жінок до та під час кризи. Воно дає можливість зрозуміти, що таке жорстка економія і як вона "б'є" по жінках. Ми дослідили розбіжності між декларованою рівністю та реальним становищем жінок в Україні, окремо проаналізували наслідки антикризового неоліберального режиму та його вплив на гендерну нерівність.
В умовах кризи та неадекватної державної політики жінки стикаються з підвищеним ризиком бідності. Особливо це стосується малозабезпечених груп: жінки похилого віку, жінки з дітьми та мешканки сіл. Однак уряд не зважає на це: влада взяла курс на жорстку економію, якої з одного боку вимагають міжнародні кредитори, але з іншого вона не суперечить і власній концепції "антикризових" заходів.
Авторки дослідження "Жорстка економія, гендерна нерівність та фемінізм після кризи"
Місія неможлива: гендерна рівність в умовах політики жорсткої економії
Український уряд фактично відмовився від регулювання ринку праці. Разом з тим відсутня індустріальна політика, скорочуються витрати на соціальні потреби. Ці та інші неоліберальні заходи створюють структурні перешкоди на шляху до гендерної рівності. Ми проаналізували деякі ключові соціально-економічні процеси та реформи в Україні, приділивши увагу обмеженням Пекінської платформи в українському та глобальному контекстах.
Український приклад жорсткої економії у сфері соціального забезпечення ілюструє суттєвий недолік Пекінської платформи: вона не покладає на уряди відповідальність за забезпечення прямого додаткового доходу соціально незахищеним групам, що є надзвичайно важливим для підтримки жінок в умовах фемінізації бідності.
Оксана Дутчак – соціологиня, авторка дослідження "Місія неможлива"
Кампанія за чистий одяг: Україна
У 2017 році ми дослідили умови праці українських швачок, що включені у глобальні ланцюги постачання західних брендів. Найбільшими системними проблемами виробництва брендового одягу в Україні є низька оплата та тривала і неоплачувана понаднормова праця швачок. Ми проаналізували, для яких саме брендів та у яких умовах більше ніж 220 тис. українських швачок виробляють одяг. І якими діями уряд зумовлює бідність та нерівність у галузі?
"Чиста" заробітна плата принаймні третини працівниць швейної промисловості, які виконують понаднормову роботу й отримують преміальні на додаток до плати за звичайний 40-годинний робочий тиждень, є нижчою за мінімальну. Щоб отримати мінімальну зарплату, їм доводиться працювати більше 40 годин на тиждень.
Авторки дослідження "Кампанія за чистий одяг: Україна"
Право на мінімальну гідну зарплатню
Проблема низької оплати праці стосується більшості працюючих, особливо людей робітничих професій, працівни_ць сфери послуг, бюджетного сектору. Результати цього дослідження демонструють низький рівень зарплати та відповідного рівня життя. І хоча дослідження проводилося на прикладі швачок, які виробляють одяг для глобальних брендів, ми аналізуємо фундаментальне право людини на гідну оплату праці.
Фундаментальні права людини містять певний перелік соціальноекономічних прав, про які надто часто забувають. Серед них — право на соціальне забезпечення, освіту, а також рівну та гідну оплату праці. Згідно з пунктом 3, Статті 23 "Загальної декларації прав людини", кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне життя людини та її сім'ї і в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
Авторки дослідження "Право на мінімальну гідну зарплатню"